haluxi4 (haluxi4) wrote,
haluxi4
haluxi4

  • Mood:

драбинка

Один чоловік дуже любив себе. Він кожного ранку прокидався з думкою, що він найкращий і дякував Богу за свою вищість над іншими. Він годину голився найдорожчими пінками та розглядав своє красиве обличчя у відображенні дзеркала. Їхав на роботу на авто, бо він не міг своє чудове тіло повезти у автобусі. На роботі, будучи справді пробивним та кваліфікованим працівником, заслужив собі окремий кабінет, з кондиціонером та пальмою у кутку. Обідав та вечеряв лише у найдорожчих ресторанах, де готували смачну та корисну їжу. Вечорами дивився футбол або розважався з найкращими дівчатами, але жодній з них не дозволяв заволодіти своїм серцем. Іноді давав пожертви жебракам, бо це допомагало іншим краще зрозуміти, який він хороший.
Та одного дня він помер. Не коївши ніяких смертельних гріхів, молячись кожного ранку та вечора, даючи милостиню на вулиці, він знав, що його дорога чітковизначена - у рай. він же такий хороший, зрештою.
дійшовши до широкої красивої галявини він побачив дивну картину - на ній було безліч драбин різної ширини та довжини, з різною кількістю поперечин, а біля них стояли люди. Деякі тішились, деякі плакали, деякі сварилися з ангелами, обурювалися і вимагали перегляду рішень.
Чоловік пройшов вздовж галявини і дійшов до великої каси, яка була на протилежному боці. за вікном каси сидів заклопотаний ангел.
- Ваше серце, будь ласка, - сказав він.
чоловік здивовано звів на нього очі.
- Ех, всі ви такі, - зітхнув ангел, просунувши руки крізь віконце, доторкнувся до грудей чоловіка. - Таааак, все зрозуміло, - продовжив він. - За кілька хвилин візьмеш свою драбину.
- А що це за драбини, для чого вони?
- Нууууу... Бачиш, небо? Там, нагорі, рай. Ти зможеш до нього дістатися тільки по драбині, яку я тобі видам. Її висота буде залежати від кількості людей, яких ти любив і які любили тебе, і від якості цієї любові...
- А... Зрозуміло, - замріяно подумав чоловік, - то мені нема чого хвилюватися - я був такий чудовий, що мене любили всі...

За кілька хвилин чоловіку принесли широчезну драбину, яка йому ледве сягала пояса, мала єдину поперечину, і, якщо її вкопати в землю, могла б виконувати функції лавочки.

ми - лише гості на землі... тому подумайте добре, які сувеніри ви візьмете з собою Туди...
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments